Зеленському зараз не позаздриш. Старі кадри, на кшталт Клімкіна та Луценко підставляють і будуть підставляти на кожному кроці. Досить згадати недавню заяву Клімкіна про зустріч Зеленського і Путіна в Осаці на саміті країн G20 і сьогоднішнє повідомлення МЗС Японії про те, що Зеленський не запрошений на цей саміт. Навіщо, питається, цей ідіот, типу займається закордонними справами говорить те, чого тупо не знає?

Але і у нової команди з логікою аж ніяк не краще. Дивимося сайт Президента України, розділ «Укази». Передостанній Указ – про звільнення Олега Фролова з військової служби. І згадуємо недавню заяву заступника глави АП Рябошапки: «” Було звільнено двох заступників голови Служби безпеки України. Це ті люди, які, за нашою інформацією, були причетні до багатьох протиправних діянь, у тому числі (які) відбувалися під час виборчої кампанії. Для них це тільки початок шляху. Я маю на увазі звільнення. Інші речі будуть уже здійснюватися в процесуальному порядку. Йдеться про звільнення двох заступників голови СБУ Фролова Олега Володимировича, а також Косинського Владислава Володимировича “, – сказав Рябошапка на брифінгу в Києві у вівторок.»
Ну не дебіли? Якщо до Фролову є питання, то останнє, що потрібно було б робити – це звільняти його з військової служби. Як тільки звільнили фігуранта, так він легко і законно може виїхати за кордон, наприклад. А ось якби залишили в «розпорядженні», то виїзд за межі України вже розглядався б як дезертирство. Дивні люди. Вирішили типу покарати, а насправді – допомогли.

Ну і з призначеннями просто біда. Хто напоумив Зеленського призначати Сергія Дейнеку головою Держприкордонслужби? Ця людина або шкідник, або чітко налаштований на отримання серйозних щомісячних платежів від Дейнеки за корупційну діяльність в прикордонній службі.

Сергій Дейнеко – один з найдосвідченіших і багатих корупціонерів в прикордонній службі. Він створив в ЗМІ позитивний образ самого себе, в першу чергу на темі боротьби з російською агресією в 2014 році. Це йому вдалося незважаючи на те, що журналісти не раз писали про його зв’язки з контрабандною мафією.

Показовою стала діяльність Дейнеко на західному кордоні України, куди він перевівся після подій 2014 року. Використовуючи зв’язки з Балогою, а також з людьми колишнього Генерального прокурора Віктора Пшонки, в орбіту якого він входив, Сергію Дейнеко вдалося фактично немислиме для «чужака» з іншого регіону – вибудувати логіку роботи Західного регіонального управління Держприкордонслужби «під себе». Йдеться про переправу сигарет, алкоголю, наркотиків, а також нелегальних мігрантів «в промислових масштабах». ЗМІ вже писали, що для здійснення контролю над незаконною діяльністю, Сергій Дейнеко пролобіював відразу кілька призначень своїх людей на керівні посади. Так, керівником Чопського прикордонного загону став полковник Гавел – в минулому, начальник штабу Луганського прикордонного загону. Того самого, яким керував Дейнеко. А керівником оперативно-пошукового відділу став полковник Цяцькун, який раніше керував цією ж роботою під начальством Дейнеко на Луганщині.

Втім, Сергію Дейнеко не пощастило: він не врахував, що зв’язків його покровителів може не вистачити для тривалої незаконної діяльності. Балога потрапив в опалу влади після Майдану, а Пшонка, його головний протеже, взагалі виявився ворогом України. У підсумку, схема Дейнеко на західному кордоні проіснувала зовсім недовго. Він був звільнений з Держприкордонслужби. Протягом останніх п’яти років були складним випробуванням для Сергія Дейнеко. Він не тільки не встигав за політичною кон’юнктурою, але також знаходився без прибуткової роботи.

Поза Держприкордонслужби Дейнеко перебував протягом чотирьох років. Весь цей час він боровся з образами на українську владу, яка, як йому здавалося, несправедливо позбавила його улюбленої роботи. Найкраще місце для вразливих людей – це політика. Саме через політичні платформи Сергій Дейнеко намагався зводити мало не особисті рахунки з Петром Порошенко.

За роки правління останнього Дейнеко змінив відразу кілька політичних сил. Він починав як активний член громадського руху «Хвиля» Віктора Чумака. Протягом близько півтора років екс-прикордонник активно підтримував фактично всі ініціативи народного депутата, перетворивши свою особисту Facebook-сторінку в рупор партії.

Але, схоже, щось не зрослося. Коли Чумак став частиною команди Анатолія Гриценка, Дейнеко відколовся і приєднався до Юлії Тимошенко. Це він був одним з учасників т.зв. «Військового кабінету» Юлії Володимирівни. Однак, як тільки вона програла вибори, Сергій Дейнеко змінив свої політичні переконання. Тепер він активний апологет ідей Володимира Зеленського. Буде епічно, якщо саме з ініціативи Зеленського почнеться розслідування гучних справ щодо контрабанди. Адже там і до самого Дейнеко дістатися нескладно …

Але повернемося в минуле.

Робота для Дейнеко стала знову прибутковою ще в 2010 році, коли його призначили начальником Луганського прикордонного загону. Цензор НЕТ пише, що кандидатуру Дейнеко в Східне регіональне управління Держприкордонслужби пролобіював особисто Олександр Єфремов. Той самий нардеп-регіонал, сьогодні мешкає за гратами. При Януковичі саме Єфремова називали найвпливовішою людиною Луганщини. І ця впливовість в тому числі поширювалася на курирування контрабандних потоків з Росією. Зокрема, за роки роботи в Луганській області Сергій Дейнеко подружився з водіїв Єфремова Валерієм Болотовим.

Видання «Антикор» докладно описує зв’язок Болотова з Дейнеко. За роки спільної співпраці бандита і полковника-прикордонника, зав’язалося тісне товариство. Воно дало про себе знати в 2014 році, коли Дейнеко і Болотов опинилися по різні боки барикад. Перший метил в «народні губернатори» «ЛНР», другий, по присяги, повинен був охороняти український кордон. ЗМІ писали, що за одну фуру зі зброєю і бойовиками з російської сторони, Дейнеко брав 15 тисяч доларів …

… Той самий бій Луганського прикордонного загону з сепаратистами, на підставі якого зараз Сергій Дейнеко міфологізує свою участь в АТО, насправді міг виявитися «договорняком». Зокрема, загальновідомий факт, що Дейнеко дозволив відпустити Болотова, раніше затриманого українськими прикордонниками. Про це доповідав полковник Момотов, загиблий незабаром після цього інциденту. За словами Момотова, він запросив у Дейнеко підкріплення, проте останній наказав відпустити затриманого Болотова і відмовив у допомозі. Поки два полковника лаялися, Луганський прикордонний загін оточили бойовики.

Бій межу прикордонниками і терористами, під час якого силою був відбитий губернатор Луганської Народної республіки товариш Болотов був звичайною інсценуванням, влаштованій за вказівкою керівництва Луганського прикордонного загону. Протиборчі сторони за попередньою домовленістю сумлінно стріляли в повітря.

У військових експертів викликає здивування, той факт, що 60 добре підготовлених і екіпірованих за останнім словом техніки професійних українських військових, які перебували на підготовленої позиції, ведучи двогодинний бій з сотнею звичайних Луганських гопників іменованих Армією Південно – сходу не змогли, або не захотіли перемогти в цієї «запеклій сутичці», в якій навіть поранених, слава богу немає.

Мало того, батько командир українських прикордонників – Дейнеко С.В., навіть не зміг забезпечити оборону свого підрозділу, і був змушений «віддати» заарештованого терориста Болотова його спільникам, в черговий раз, покривши ганьба звання офіцера української армії і це при тому, що прості солдати готові були стояти на смерть.

Причину такої поведінки прикордонників можна пояснити тільки наступної приказкою – кому війна, а кому мати рідна. Найімовірнішою причиною такої поведінки по відношенню до Болотова, який спокійно перетинає державний кордон України є особиста зацікавленість керівництва Луганського прикордонного загону. Після прочухана, отриманої від Турчинова за те, що Болотова безперешкодно випустили в Росію начальник Луганського прикордонного загону Дейнеко Сергій Васильович мав якось виразно пояснити тому ж Турчинову, як Болотов повернувся на Луганщину.

З початком російської агресії сам Дейнеко С.В. відкрив для себе золоту жилу і на східному напрямку, де почали активно пересуватися бойовики і каравани з російською зброєю. Кордон тоді ще контролювалася українською стороною, і майбутнім “народним президентам” доводилося знаходити спільну мову з прикордонники. Перебував він переважно за допомогою грошових знаків. Більш того, деякі дії громадянина Дейнеко С.В. взагалі важко кваліфікувати інакше, ніж державну зраду.

Фактично, Дейнеко С.В. в травні 2014 року допоміг бойовикам звільнити з полону самозваного луганського “президента” Болотова.

Як відомо, Болотов до того, як став “народним президентом”, працював водієм у одіозного господаря всієї Луганщини – Єфремова, а на Донбасі – водій такого бонзи є чимось більшим, ніж просто водій. Он Ахметов свого часу свого шофера взагалі зробив народним депутатом. Це щось на зразок довіреної особи, і одночасно зіц-голови в тих махінаціях, в яких негоже світитися губернатору. Це як було в радянські роки: другий секретар райкому в партійному табелі про ранги був нижче водія першого секретаря, тому, що водій мав більший доступ до тіла. Так і Єфремов, налагоджує контрабанду нафтопродуктів з Росії (пам’ятаєте підпільні нафтопроводи, які раз у раз знаходили на Луганщині?) Довірив Болотову вирішувати прикордонні питання з Дейнеко С.В. На цьому специфічному бізнесі обидва персонажі подружилися, і вже Дейнеко С.В. не міг не витягнути одного з біди. Не кажучи вже про те, що на суді сепаратист міг би багато розповісти про свого друга-прикордонника. А потім ті самі бойовики, яких переправляв через кордон Дейнеко С.В. вже повністю захопили пункт пропуску, при цьому загинули українські військовослужбовці. Але Дейнеко вже був далеко: він освоювався на новій посаді в Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби, думаючи про те, що непогано було б прибрати до рук тутешні канали контрабанди сигарет, наркотиків та нелегальної міграції.

Вобщем, можна констатувати, що кадрове початок команди Зеленського вийшло як і перший млинець – «комом». Мутний Богдан зі своїми друзями Луценко, Вавріша і іншими шахраями, одіозні призначенці на кшталт бізнес-прикордонника Дейнеко, досвідчені контрабандисти на кшталт «курники» Іллі Павлюка в найближчому оточенні. Відчуття таке, що «Титанік» почав тонути, ледь зійшовши зі стапелів. З огляду на також повну «окрошку» в партії «Слуг» – справа йде до чергової політичної кризи. І досить швидко. Але … на все воля Аллаха. Може бути, функція Зеленського полягає саме в тому, щоб довести держуправління в Україні до абсурду і привести до влади нормальну хунту.