* - поля обов'язкові для заповнення.

* - поля обов'язкові для заповнення.

+38 (098) 554-03-03
+38 (093) 554-03-03
Киев, ул. Вышгородская, 31

Корпорація академіків і шахраїв: в Україні окреслився грандіозний розпил у сфері медицини

Корпорація академіків і шахраїв: в Україні окреслився грандіозний розпил у сфері медицини
  • У медичній сфері України дерибанять мільйони доларів
  • Відбуваються закупівлі абсолютно непотрібної медтехніки
  • Через дільбу та крадіжки державних коштів виникають “розбірки”

Публікуємо другу частину розслідування про зловживання і корупцію під час закупівлі важкої медичної техніки. У першій частині “Лікувальний розпил: влада збирається витратити 5 млрд грн на непотрібну медтехніку напередодні другої хвилі COVID-19” ми розповіли, як чиновники Кабінету міністрів збираються закупити на більш ніж 5 млрд грн устаткування, якого галузь особливо не потребує. Тепер ми готуємося озвучити інші схеми, прізвища та фірми.

Чи є ця ситуація з нецільовими закупівлями медтехніки чимось екстраординарним? Ні, це, можна сказати, тренд для чиновників. Ну ось, наприклад, нещодавно стало відомо про обшуки в Закарпатській ОДА. Департамент охорони здоров’я Закарпатської області закупив будівельні халати замість медичних на 30 млн грн без тендеру і за ціною в півтора раза вищою за ринкову. Цікаво, це перший такий тендер там був? Навряд чи. А грюкнути вирішили або в результаті конкурентної боротьби, або не поділили. Поділяться – і справу закриють. Тож у темі виділення коштів із фонду з боротьби з коронавірусом на медобладнання екстраординарний лише масштаб – 5,3 млн грн, або 200 млн доларів.

Але і ці масштаби – не новина. Те, що відбувається, – продовження славних традицій минулих років. Тому що всі герої залишилися на місцях, і ніхто не поніс покарання. Медтехніка і медвироби – прибуткова тема, і при цьому потужний плацдарм для піару. Згадаймо, як це було, наприклад, у 2009 році, коли Кабмін закупив 1000 швидких, які насправді швидкими не були. І куплені були за бюджетні кошти. Гроші на закупівлю були взяті в кредит в австрійському банку – 99,5 млн євро. Але під державні гарантії.

На кожній машині навар становив щонайменше 47,8 тис. грн, а на всій партії – 47,8 млн грн, тобто приблизно 6 млн доларів за тим курсом. Непогане вливання в президентську виборчу кампанію 2010 року, тим більше, що, крім авто, через ДП “Укрмедпостач” було закуплено ще цілу низку позицій медобладнання. Знову-таки не вона перша. У далекому 2004 році (рік “отруєння” Віктора Ющенка) на закупівлі медобладнання було додатково виділено цілий мільярд (тобто навіть більше за нинішні 200 млн доларів), і значна частина цих грошей пішла на президентську кампанію Януковича.

До речі, грошові кошти пройшли затвердження в профільному Комітеті Верховної Ради. А тодішнє керівництво комітету також любило “забезпечити” українців потрібними виробами медпризначення, а саме –ендопротезами, виробленими підконтрольною депутатам фірмою. Правда, протези цієї фірми за якістю значно поступалися імпортним. Ну і що?

Щоб зрозуміти, що відбувається сьогодні, і не допустити, щоб це тривало завтра, потрібно згадати, що було вчора. Наприклад, ходять чутки, що в 1999-2000 роках відомий сьогодні на ринку медобладнання бізнесмен Н.К. оплачував “таємні послуги” заступнику міністра охорони здоров’я Ю.П. поїздками у відпустку “на острови” ну майже “хортенятами”. Ось так прямо, з рахунків своїх компаній, тоді ще не було такої жорсткої уваги суспільства, все тільки починалося.

А потім почалася золота доба тендерів. І Ю.П. став главою тендерного комітету МОЗ. І зрозуміло, що фаворитом тендерів був “близький” до нього бізнесмен Н.К. Ну або візьмемо підлеглого Ю.П. – заступника тендерного комітету В.М. Був відомий тим, що обіцяв усім учасникам конкурсу перемогу, просячи за свої послуги 10% відкату. Вже після перемоги, по-чесному. Адже хто-небудь з учасників так і вигравав, і В.М. пред’являв рахунок. Романтичний час був. А що сьогодні було з Ю.П? Відмінна кар’єра була: РНБО, міністр, Партія регіонів. Торік очолив один з інститутів НАМНУ неподалік від Львівської площі в Києві.

Державі збувають непотрібну медтехніку

Державі збувають непотрібну медтехніку

Базова сьогодні ринкова концепція про те, що якщо хочеться добре заробити, то треба продати державі непотрібне, що не відповідає потребам, найгірше за якістю або просто неякісне обладнання, – народжувалася в 2000-х. Одним із батьків-засновників цієї концепції став міністр Н.П., руки якого, як і руки його патрона, “ніколи не крали”. Міністр завів на ринок китайське обладнання, а якщо називати речі своїми іменами – китайський мотлох. Це зараз найкращі китайські компанії здатні конкурувати із західними лідерами, але далеко не завжди. Завів через незнання? Адже до поста міністра ніколи не керував навіть районною лікарнею. Та ні. Тут же його прийомний син створив кілька компаній, які успішно почали торгувати медичною технікою китайського виробництва в Україні.

А 15 років тому китайці тренувалися на кішках. Тобто на українцях. Тоді китайське медобладнання було приблизно, як перші китайські автомобілі. Дуже дешеве, з коротким ресурсом, постійно виходить із ладу, без гарантії та запчастин, і інструкцією з ремонту на китайській мові. Так міністр завів в Україну фірму “Ван Донг”, яка виробляла такий неліквід, що, заробивши перший капітал, власники через кілька років вирішили більше ніколи не працювати під цим брендом. А Україна сумлінно купувала. Сьогодні Н.П. – шановний завідувач кафедри в Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, а також “підробляє” нібито на посаді виконувача обов’язків директора в Міжнародному комітеті Червоного хреста в Україні. Шляхи Господні несповідимі.

Або ось мріяв Інститут нейрохірургії про гамма-ніж. Просив МОЗ із 2004 року. Наполягаючи, що саме гамма-ніж, а не лінійний прискорювач, краще і якісніше лікує новоутворення головного мозку. Тому що лінійні прискорювачі, на відміну від гамма-ножа, досить складні в монтажі та експлуатації, і лікування дорожче. І ось в 2008-му було нарешті зібрано гроші. І що ж купив інститут? Правильно – лінійний прискорювач. Офіційне пояснення – “охоплює лікування більшої кількості захворювань”. А насправді – виробники гамма-ножа, норвежці, не хотіли давати відкат академікам П. і Ц., які керували інститутом. А виробники лінійного прискорювача – дали. А решту грошей, 42 млн грн (гамма-ніж коштував дорожче), пішли на будівництво центру для лінійного прискорювача та закупівлю супутнього обладнання, тож насправді вийшло дорожче гамма-ножа. І відразу кілька джерел відкатів.

До речі, нинішній керівник Інституту нейрохірургії ну так любить медтехніку і вироби медпризначення, що, подейкують, зі своїм зятем не пропускає жодної копійки, виділеної інституту. Безкорисливо любить академік гроші. А зять академіка очолює кілька компаній із продажу медобладнання. А за сумісництвом працює перемовником з іншими постачальниками медичного обладнання та виробів медичного призначення для потреб інституту.

Але цей прискорювач в Інституті нейрохірургії хоча б було встановлено й введено в експлуатацію. А ось лінійний прискорювач, куплений у компанії бізнесмена К. за 26,5 млн грн у 2011 році Національним Інститутом раку, до сьогоднішнього дня порошиться в коробках на складі. Тому що не було ні умов для його установки, ні фінансування для створення цих умов. А фінансування, щоб бізнесмен К. разом із директором центру і МОЗ добротно наварили на державних грошах і людському горі (йдеться про онкохворих, нагадаємо) – знайшлося.

Але, звичайно, лідером нашого хіт-параду є історія 2008 року із закупівлею печей для знищення відходів туберкульозних диспансерів. Тут знову ж таки спільна гра постачальників, академіка НАМНУ, МОЗ та шанованої української спецслужби. Сама ідея закуповувати печі (інсинератори) народилася в академіка Ф., колишнього головного пульмонолога і фтизіатра МОЗ, директора інституту, а за сумісництвом – власника фармкомпанії. Спочатку планувалося закуповувати діагностичне та лікувальне медичне обладнання для диспансерів. Але не зійшлися в ціні питання з уже згаданим вище великим постачальником бізнесменом К. І тому академік Ф. зіграв у дуеті з іншими своїми багаторічними партнерами із закупівлі за бюджетні кошти протитуберкульозних препаратів сумнівної якості та за цінами, вищими за ринкові в рази. У цьому контексті часто називають прізвища “Багрій-Лірник-Кучирка-Береговий”, теж не останніх людей на ринку медтехніки та медпрепаратів.

Було знайдено печі – не найвідомішої французької фірми, для якої ця продукція не була профільною. Застарілі і, судячи з експертних відгуків, такі, що не забезпечували попереднього знезараження відходів, як це прийнято у світовій практиці. Але зате дешеві. А за іншою версією – і зовсім безкоштовні, віддані в Україну на утилізацію. Наступний етап – успішне лобіювання в МОЗ проєкту академіком Ф. Міністр К., вірний соратник президента Ющенка, погоджується на відкат у 5%. Потім – прописуються умови тендера. Їм, зрозуміло, відповідають тільки одні печі в світі – ось ці самі. Аж до того, що дозволяється допуск обладнання, яке не зареєстровано в Україні. Нагадаємо, що йдеться про відходи тубдиспансерів.

Гроші на закупівлю медобладнання розпилюють уже багато років

Гроші на закупівлю медобладнання розпилюють уже багато років

І ось тендер, на який виходять тільки дві компанії, і обидві належать шановним бізнесменам Багрію і Лірнику. Загальний обсяг тендера – 19,2 млн грн, за тодішнім курсом – приблизно 4 млн доларів. За найскромнішими підрахунками, ціна завищена втричі – це в тому разі, якщо печі таки було куплено, а не віддано в Україну на утилізацію.

І найголовніше. Було куплено 13 печей. І жодна з них не була встановлена і не запрацювала. І вже не запрацює. Причин кілька. Більшість печей була газова, а низка диспансерів не була газифікована. Для встановлення печей був потрібний повноцінний проєкт з узгодженням усіх дозвільних органів вартістю для кожного диспансеру, на який гроші було не передбачено. І, нарешті, вишенька на торті – у печей не було фільтрів. Тобто вони апріорі не могли бути запущені навіть у разі їх встановлення. А щоб академік Ф. залишився академіком, а не підозрюваним і обвинуваченим, а його партнери з бізнесу і МОЗ теж спали спокійно, 10% отримав “дах” із силової структури.

Ми розповідаємо все це для розуміння того, що передбачає сьогоднішній проєкт Кабміну і МОЗ із закупівлі “антикоронавірусного” обладнання та освоєння 5,3 млрд грн. Ось це й передбачає. Претендувати на розпил цих грошей будуть усі ті самі на манежі.

За нашою інформацією, зустрічі з представниками Кабміну і МОЗ провели посольства Німеччини і США, схвильовані новиною про майбутній дерибан у 200 млн доларів. Зустрічі були, звичайно, не для того, щоб застерегти або пожурити за дерибан. А щоб проінформувати про важливість співпраці та вільної конкуренції взагалі та дружнього допуску в тендери зокрема двох компаній: німецької “Сіменс” і американської “Дженерал Електрик”. Наші західні друзі чудово розуміють, чому одне й те саме обладнання коштує в США і Німеччині дешевше, ніж в Україні. І розуміють аморальність і протизаконність корупції. Але по-перше – аморально це в себе на батьківщині, а не в зулусів. А по-друге – 200 мільйонів доларів – це завжди 200 мільйонів доларів!

Розпил вимальовується грандіозний, і тому – ні любові, ні туги, ні жалості. Бюджетне свято упирів. Хто перший присмоктався – того і вена. А те, що кожна вкрадена тисяча гривень, – це чиєсь не врятоване життя, то кому це цікаво? Україна – велика, витримає. Як витримувала досі.

Далі буде…

Поділитися:

Замовити послугу

Центр інформаційних розслідувань УкрІнформХолдинг доможе вам у вирішенні питань вашої безпеки та безпеки вашого майна, допоможе відновити справедливість та захистити ваші интереси..

Замовити